Новини.

Напівфабрикати

Покупайте гретта мебель и наслаждайтесь комфортом.

2009-01-31 19:03

Наше життя припало на епоху напівфабрикатів. Наші почуття такі легкі у приготуванні. Ми – напівфабрикати. І наші слова – секонд-хенд. Не тому, що це вже хтось колись сказав, а тому, що повторюємо їх без душі. І слова наші – секунд-хенд. Бо знову ж таки вони незрівнянно легкі у приготуванні. Cекунд готуються, секунд псуються. І коли ми достатньо ледачі, щоб не спромогтись на жменьку добрих фраз, то кажемо: “Просто нема слів…” – і все виходить гарно.

На вулицях змішуються запахи парфумів та вихлопних газів. Ті, що кричать, буцімто вміють ходити по воді, насправді топчуться по калюжах. Хоча… якщо в калюжах можна втопити когось, то, мабуть, вони глибокі.

Ми добруваті і чеснуваті. Перед тим, як іти до сну, ретельно перевіряємо, чи не забули замкнути серце. А потім… не прокидаємось. Як хтось сказав, навколо нас непроглядний прогрес. Ми самодостатні, бо, як сказав інший, самі себе дістали. Гарне ми видавництво: видавати себе за когось іншого – це у нас чудово виходить. А чому б ні? Це ж звучить майже як помирати за когось іншого. А й справді - вмирати…

Ми плутаємо дрібниці з деталями. Дрібницею може бути хмарочос, а важливою деталлю – дві хвилини. І маленька деталь у механізмі годинника може змусити нас запізнитися на поїзд, що приїздить раз на життя. Можливо, тому люди так люблять переводити годинники: тоді створюється хоч якась ілюзія влади над часом. А час на нас не чекає - на щастя! Адже що би з нами було, якби і час потрапив до наших рук?!

Хтось хоче зрізати троянду Маленького Принца… Ті, кому ми кажемо, що любимо, найбільше ризикують стати нашими жертвами. Єдина надія, що ми просто про них забудемо, а, мушу вас утішити, шансів на те є багато.
Тільки побачивши це все, ми можемо ставати оптимістами чи песимістами. Вірити можна лише розбивши не раз коліна. Вірити можна. Бо пам’ятаєш, що десь там, N метрів над рівнем Евереста, на тебе чекає твоя біла одежа.

Деколи здається, що стежка вузька настільки, наскільки вузький канат, протягнутий над прірвою. Однак легше багатому пройти у Царство Небесне, ніж тому, хто хоче навчитись любити, упасти в ту прірву.

Я опускаю свій камінь. І йду до тої стіни, на якій висить дзеркало. Цей світ не такий вже й поганий, якщо у ньому є моє життя, не таке вже й погане. Воно – глина, яка піддається силі моїх потуг і відчуває кожен дотик моїх пальців або пальців мого Творця. Ні, оптимістом бути можна, хоч за цю фразу хтось зараз шпурне мій же камінь. Все ж бо Маленький Принц після всього залишається маленьким.

Так, залишу свій камінь. Ставлю отут… Обережно, не перечепіться через нього…

Текст: Цвіта Якимечко

Тифани копии украшений, настолько качественные, что не отличишь от оригинала.

Автор: soleil

2009-01-31 14:06 : б"є по свідомості й змушує задуматися, приміряти на себе все те, що написано...Дякую))

Автор: ОлькО

2009-02-01 00:34 : кльово, дуже кльово. глибоко!!! така гра слів, так вдало, в тему і нічого зайвого. Цвіта молодець!

Автор: Savenka

2009-02-01 16:45 : рамантіки-ідеалісти..отак почитала і подумала, що будемо жити. будемо! спасибі.

Автор: л.т.

2009-02-02 20:59 : хотілося написати "Просто нема слів", але стримуюся:) дякую. авторка, здається, дуже талановита. успіхів!

Автор: 40а

2009-02-02 21:38 : І це пише прекрасна Цвіточка, що, здається, з усіх моїх знайомих найдобріша))) А може тому саме це пише саме вона, бо ніхто більше не думає про такі речі?! Але, Цвіточко, респект!

Автор: Цвіта Якимечко

2009-02-04 21:34 : та ні, Сорочечко, думають і інші:) а головне: не тільки думають, вони навіть щось із тим роблять))

Автор: тетянка

2009-02-05 11:06 : за такий текст я тебе люблю! :)

Автор: Цвіта Якимечко

2009-02-05 21:34 : вислів "любити за щось" містить у собі логічну помилку))

Автор: Карп Енко

2009-02-12 20:58 : Цвітко!!!! це щось неймовірне.. просто Текст над Текстами!! дуже гарно!

Автор: Вік_торі_я

2009-02-13 17:30 : текст справді кращий за "Знімайте капці", хоч і перший. цікаво, про що буде наступна замальовка? пишіть ще!

Автор: UA

2009-02-14 18:11 : йомайо! хочеться шоб настала осінь взяти за руку того хто поруч і випити туману так щоб захлинутися

Автор: Цвіта Якимечко

2009-02-15 18:49 : 1. цей текст я пізніше написала, ніж "Знімайте капці" і з більшим натхненням:). 2. до осені довго ще чекати...

Автор: Yulia

2009-02-17 09:25 : Дуже-дуже-дуже красиво!!!!

Автор: mariagr

2009-02-18 17:49 : Цвіте, я страшенно рада! Згоджуюсь із л.т. - Ти таки талант! Хай у Тобі народжується великий журналіст або мудрий письменник. У Тебе велике серце!І пиши ще щосб обов'язково! Ти змушуєш думати про щось хороше!Пишаюся Тобою!

Автор: Цвіта Якимечко

2009-02-18 22:28 : хех)) дякую. я Вами пишаюся не менше))

Автор: писака

2009-02-24 21:31 : Талановито! Шкода, що я не Ваша знайома:(

Автор: Цвіта Якимечко

2009-02-25 02:22 : та це не проблема, можна познайомитись))

Автор: Я

2009-03-23 11:32 : беру камінь і ВШУХ!! БАБАХ!!!!!! камінь у смітнику)))) а насправді, дуже гарна гра слів,не піддається одній темі, а охоплює все, що вже осточертіло, тож дякую)

Автор:

2009-06-24 09:55 :