Новини.

Олена Міросєдіна: Я роблю те, що хочу. Мені добре, коли все виходить добре. І мені з цим добре!

2009-02-11 19:36

«Все краще сприймається на ситий шлунок: і мозок ліпше працює, і людина життям задоволена й готова сприймати та перетравлювати їжу духовну». Так, певно, думала собі художниця Олена Міросєдіна, коли вирішила поширити свої картини у форматі листівок для відомих закладів харчування :). Це був класний хід, адже запитайте себе, чи часто ви відвідуєте виставки, і все стане зрозуміло.

Назвати її творчість кітчем, так само, як сказати, що вона є дуже нетрадиційним відгалуженням українського художнього мистецтва— неможливо. Всього потроху. В неї є фантазія, є гумор та іронія. А головне – на її картинах можна побачити історію. І в принципі, нема сумнівів, що всі ті історії із власного життя художниці, бо малює вона себе і все, що навколо неї. Бажаю всім, хто цікавиться не лише хлібом насущним, а й вищими матеріями, сто разів побачити й не менше почути, а для початку прочитати про Олену Міросєдіну.
Ви будете записувати???.. Але я можу вживати ненормативну лексику…
(Така була її реакція на мій диктофон. Довелось заспокоїти людину, що це нічого страшного, що в нас на клавіатурі є зірочки:). Та, на щастя (чи на жаль) протягом розмови вона практично не сказала чогось, що мусило бути замінене…)

Уявляєте, малювала до 4 ранку сьогодні. Повернулася зі Львова вчора ввечері, і в майстерні на мене просто напала муза (підтакує на мою імітацію душіння). Світла не було, довелося малювати при свічках ( далі я мала нагоду побачити те, що було сотворене о 4-ій ранку: чудернацький напис «О водке». Для якоїсь реклами). А у Львові була вечірка на честь 10-річчя «Еґоїстів», гуляли цілих два дні… Я там виявилась зіркою, роздавала всім автографи…

Чому ваші картини або дитячі, або еротичні? Як виходить у вас такий різкий контраст?

Та я сама дивуюсь…Мені однаково пропонують проілюструвати чи щось дитяче, чи доросле.

То ви малюєте на замовлення?

Я переважно відмовляюсь від них. Замовлення гальмують мій розвиток…

А портрети відомих людей на замовлення малюєте?

Так. Малюю. Своїх друзів, але не скажу кого саме, бо вони занадто відомі, та й до того ж деякі з цих картин – еротичні. Це було би їм неприємно…

До якого стилю належите? І взагалі, як ставитесь до кітчу?

Ой, не знаю… Мені якось два рази казали, що мої картини – то і є кітч. Не знаю, чому вони так думають... Як я бачу кітч, то це просто елемент масової культури, слово, котре я ніколи не вживаю і не думаю про нього. Є багато інших колоритних слів. А про незрозумілий мені кітч я не думаю. Чого ви причепились до мене з цим кітчем? Якийся піон написав мені у відгуках, і ви підхопили – чи як?

Звідки береться натхнення – ваша версія?

З життя! Мене надихають просто люди, деталі… Ага... Щодо моїх еротичних картин, то люди, коли бачать їх, мабуть, думають, що я ходяча порнографічна актриса! ( я бачила ті картини і енергійно підтакую їй на цю репліку) Але ж я не переживала все те, а навіть навпаки… Почуття інших, стосунки між людьми – я все це пропускаю через себе. Я не малюю яблучка-ківточки і не передаю так настрій, а саме через стосунки людські. Це ж усіх хвилює!!!

А ваша перша картина – що це було?

Ну, найперше, що я почала малювати – це дівчата з довгими ногами, на підборах. Так я почала псувати мамині дорогі книги:)

Цікаво б почути про ваше перше кохання.

(на диво дуже швидко відповідає) В шостому класі. Це був такий собі хлопчик… І що цікаво – я саме вчора пригадувала собі його… І більше вже не було такого чистого кохання... Закохуюся рідко. І, знаєте, заздрю тим, хто часто закохується. Бо вони ходять такі… (імітує махання крильцями)

А яким має бути чоловік, щоби вас привабити?

Не красою приваблюють мене (дуже впевнено відповідає). Зовнішнє не головне для мене. Бо деколи аж нудно робиться від їхнього цукерково-лялькового вигляду… Я в першу чергу звертаю увагу на… лікті та вуха (до речі, заставка на телефоні у Олени – «Вухо Давида») – вивчала ж анатомію в Академії і знаю, що в людині про що свідичить. І то вже протягом розмови виявляється, що він за один… А взагалі, то мене треба тріпнути гладіолуснути по голові, щоб людина мене зацікавила.

Скільки заробляєте?

Хороше запитання:))). Достатньо. Ніколи не рахувала. От лише недавно купила собі гаманець. І навіть тепер не знаю, скільки точно. А до того гроші були в мене розпихані по всіх кишенях.

Тобто…( дивуюсь, підраховуючи подумки дні до стипендії:)). А як же голодний митець?

Ні, я ніколи голодною не буду малювати! Було колись, голодувала. Але то всього два тижні і то було вимушене голодування: я малювала голодомор 32-33-х рр.

???

Це було завдання з Академії. Інтернету тоді не було, доводилось годинами сидіти і переписувати всі потрібні матеріали. І я вирішила відчути себе так, як ті люди. І все. Більше такого не було. (Розгублено дивлюсь то на неї, то на її листівки поруч…) Так, я можу бути серйозною.

А детальніше, будь ласка.

Звичайна цікавість. Допитливість із мого боку. Тема історична задавалась в училищі. Тоді, я пам'ятаю, довго думала комісія, яку оцінку за картину ставити: 5 чи 2? :)

Ви згадували авторську техніку. Що саме малося на увазі?

Нащо описувати техніку, якщо дивитися на неї треба? Авторська техніка, зазвичай, не розкривається. Дуже цікаво слухати версії з приводу неї від людей, котрі цікавляться:) (мене ця техніка вразила, вона варта того, аби її побачити)

Коротенькі, сухенькі факти з біографії
Народилась в Україні, в дитинстві виїхала до Сибіру. Одинадцять щасливих років життя там провела. Бувала в Москві, Пітері, сподобалася тепла Україна, і, як результат, я вчилась в Україні, у Луганському училищі і не закінчила Київську художню академію. Просто не було часу ходити до неї і виконувати її завдання:)

Рецепти культурного від О.Міросєдіної:
№1. Книжки: я здебільшого слухаю аудіозаписи, оскільки малюю і очі та руки мої зайняті. Читала і люблю – Генрі Міллера, Лимонова, Апполінера, Булгакова, звичайно, Дж. Оруелла, Маркеса, Павича, Єрофєєва і Пєлєвніа, і Сорокіна. Зараз у мене велика книга - «33 стратегії війни». Чтиво – прекрасне. В день – по одній стратегії.

№2. Фільми – це особливе. Люблю режисерів. За ними поділяється моя кінолюбов. Режисери: П.Грінуей, С. Кубрик, Клод Лелюш, Кім Кідук і багато ще азійських. У Фона Тріера є роботи і Тиквера, і у Лінча, Тарантіно. Останній, що мені сподобався – про кохання («Порнократія»). Прекрасна жіноча робота. Є такі речі, як «Бійцівський клуб», «Олдбой» – як на мене, справдешні шедеври! А взагалі про мене збираються знімати фільм, де я гратиму себе саму:).

№3. Музика: Gabin, Moby, Nouvelle Vague, De-Phazz, Morcheeba, Cure, Мамонов Петро, Ніно Катамадзе, Аукціон, Ленінград, Генрі Манчіні. В мене вміщається багато чого і багато хорошого. Можу і на концерт Розенбаума сходити і покайфувати або послухати Лободу в казино, або Григорія Лепса. Ну, це більше візуальне сприйняття, звичайно:).

№4. Добре, що улюблених художників не питаєте:). Про всяк випадок назву класиків: Босх, Отто, Дікс, Бердслей.


А ось і кілька робіт Олени:

Текст: Тетянка Лялька

Стаття ще не має коментарів.