Новини.

Смішанина.

Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!

Плагі - арт.

Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача

Оскар Уайльд

А - фішка.

Фото дня.

Бухайль.

Піст

І хоч пити грішно, але скоро вже десь почнемо)

Блох.

Фотовідкривачка: Дмитро Байдачний

2009-02-24 10:04

Він киянин і йому 22 роки. Одного разу почав фотографувати і після того вже просто не міг покинути фотомистецтво. Дмитро Байдачний один з тих молодих фотографів, для яких процес якісного творіння став потребою, тією сферою, де автор найкраще може передати себе, свої ідеї, уявлення.

Це мій вихід внутрішньої енергії. Перенесення думок та переживань на світлину дає особливе задоволення, яке важко з чимось порівняти. В деякому сенсі, я краще починаю розуміти свій внутрішній світ, передаючи його частинку глядачеві.

Його роботи населяють жінки. Жінки самотні і не зовсім, повні чекання, віри, печалі, радості, впевненості, скромності, повні того, що, за словами автора, глядач сам зможе побачити у його роботах. І неодмінно – жінки красиві, довершені як своїм зовнішнім образом, так і внутрішнім світом.

Мені набагато легше передати саме жіночу красу та покласти її в основу роботи, адже мені значно приємніше працювати і спілкуватися з протилежною статтю, ніж з квітками, пейзажами тощо.

Різні кольорові гами, порції світла на світлині і варіації між чорно-білим та кольором – все це передає настрій, який так само неодмінно живе у роботах Дмитра Байдачного, все це заражає настроєм, немов лютневим грипом. І при цьому – автор завжди лишає право трактування глядачеві, право власного погляду.

У фотографії мене приваблює те, що людина може опинитися у фантазії митця, майже не змінюючи свого зовнішньго вигляду, разом з тим постаючи у нових якостях. Я вношу лише зерно ідеї та відчуттів у роботу, а кожна людина, дивлячись на фотографію, пожинає з неї те, на що здатна її "земля". Не буває двох абсолютно однакових поглядів.

Техніка – річ почасти другорядна, якщо є талант і є натхнення до втілення певної ідеї. Безперервна потреба у самовираженні штовхає на пошуки різних засобів висловлення, де, втім, завжди найголовнішою лишатиметься саме майстерність митця.

Я не приділяю багато уваги техніці, намагаюся зосередитися саме на наповненні фотографії. Впринципі, можна знімати на що завгодно. В мене це здебільшого середньоформатна плівкова камера, але бувають випадки, коли необхідна сучасна цифрова техніка, тож я вибираю засоби, керуючись бажаним результатом.

Його фото передають внутрішній світ людини настільки чітко, що, здається, навіть фонові пейзажі стають частинкою цільної картини світу зображуваного персонажа. Цілий світ доповнює людину, яка цей світ собою наповнює. І можлива небагатослівність автора легко доповнюється мовою його фотографій.

На жаль (чи на щастя?), я не з тих людей, що полюбляють багато говорити про себе. Роботи будь-якого автора (у будь-яких сферах творчості) повинні притягувати більше уваги, ніж їх творець.

Ще більше можна дивитися тут і тут