Новини.

Андрій Любка: «Я – син Андруховича, брат Жадана, коханець Забужко і найкращий друг Тараса Шевченка»

Потрясающий выбор батареек. аккумуляторы для ноутбуков acer разработка Китай.

2009-02-27 12:24

Складно писати про Андрія Любку після того, як він заявив, що мало хто знає його добре. Обмежуся сухими фактами, решту Андрій скаже сам – в нього то краще вдається.

Отже, Любка – есеїст, перекладач, найбільше – поет. Автор двох поетичних збірок - «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «Тероризм» (2008). Живе в Ужгороді, штудіює філологію. Має 21 і досить успіху, а ще таланту, вітру, дощу, скандальності і самобутності.

Все менше людей читає, все більше – пише. Як думаєш, що з цим робити, як розірвати замкнуте коло?

Не думаю, що насправді динаміка зменшення читачів настільки жахлива. Все йде своїм ходом, усе у нові форми переходить. А щодо того, що все більше людей пише, то так було завжди: є певний відсоток, особливо серед молоді середнього і старшого шкільного віку, студентів філфаків і курсантів пожежних училищ, де традиційно багато поетів на метр квадратний. Потім більшість із цих людей відсіюється, залишаються найстійкіші: Яворівський, Матіос, Платон Воронько.

Але навіть цієї кількості письменників, яку маємо зараз, для 50-мільйонної аудиторії замало. У нас не заповнені ніші якісної дитячої літератури, фентезі, детективного жанру, художнього перекладу, жіночих романів і так далі без кінця. У кожному з названих підрозділів має бути по 30-40 імен для комерціалізації ринку! Тому треба писати більше. Скажімо, п’ятирічку – за три роки.

Ти не скаржишся на недостатню кількість читачів?

А що таке достатня кількість читачів для поезії? В кожному разі, не скаржуся – знову ж таки, час усе ставить на свої місця, вносить свої корективи. У поезії є певна стійка когорта шанувальників, це таке невеличке замкнене коло (чи кодло?), яке, зрештою, постійно розвивається і збільшується. Якщо говорити серйозно, то мені гріх жалітися на яку би там не було кількість читачів у двадцять один рік.

Книга «Тероризм» - наскільки вона виправдала твої очікування? Чи були якісь цікаві-смішні історії, з нею пов’язані?

Певна річ, мої очікування вона виправдала, бо я ж її сам написав. На відміну від першої книги віршів, «Вісім місяців шизофренії», ця значно краще продумана. У ній, як на мене, правильно розставлені акценти, які представляють мене. А найсмішнішим є те, що півроку чекав на тираж книги. Чи те, що в німецькому посольстві довго-довго розпитували мене про тероризм, моє ставлення до нього, зацікавлення екстремістськими рухами і таке інше.

Чи часто змушуєш себе щось написати? Чого більше у твоїх віршах – натхнення, підсвідомого, нашептаного десь зверху чи клопіткої праці над кожним словом?

Ні, я, на жаль, часто не змушую себе написати. Тобто, процес відбувається так: я пишу вірш в голові, постійно про нього думаю, шліфую, а далі можу місяць мати його в голові і не записати, і, врешті, забути. Таке буває найчастіше. Найбільше у моїх віршах натхнення, підсвідомого, нашептаного десь зверху і клопіткої праці над кожним словом. Тут важко чомусь надати істотну перевагу, із пісні слів не викинеш, можна хіба гратися в послідовності. Ясно, що робота над словом і так звана «нарізка» тексту – це завершальна стадія роботи над ним. Щодо нашіптувань і підсвідомого, то це, напевно, одне й те саме – це початкова стадія писання, імпульс, який дає тобі ідею і спрямовує у певному керунку…

Твої вірші здаються дуже інтимними. Не страшно віддавати їх іншим, незнайомим людям, виставляти напоказ? Чи «автор помер»?

Ні, автор не помер у цьому сенсі. Мої вірші і справді відкриті назустріч всім вітрам, у них дійсно багато найдорогоціннішого. Але в моїй концепції поезія має бути саме такою: гранично відвертою, щирою, бо всі почуття у людей однаковісінькі і, скажімо, всі відчувають щем, коли читають про спільний сон. Але це вже секрети поетичної творчості.

Що вважаєш своїм найбільшим досягненням?

Цікаве питання. Напевно, те, що я досі є саме таким. Що не став іншим, не піддався впливам, що маю такий же нестерпний характер, так само ні на кого не звертаю уваги. За те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут, хоча наше життя – вокзал і фастфуд, за те, що живу і за те, що пишу, за хороші фільми, нормальну траву, за тебе включно, за наше життя, за всю цю музику без кінця, за цю от сцену і за цей мікрофон, за мій розряджений телефон, за твою смс: скоро прийду, Боже, дякую!

Які маєш літературні плани/мрії/ідеї?

Як і кожен поет, на певному етапі я вирішив почати загравати з прозою. Цей процес наразі триває, до кінця квітня має бути народжене «дитятко». Пописую вірші, робитиму третю, якусь ще спокійнішу, книгу. Про Нобелівку теж не буду оригінальним. Основний план – це домогтися нарешті серйозного ставлення до поезії. Знаєш, як каже російський поет Дмитро Водєнніков: «Я единственный в этой стране, защищавший поэзию от унижения». Найбільша проблема в тому, що нам відмовлено в мудрості. Тобто ти можеш писати дуже важливі й глибокі речі, які будуть сприймати зовсім не так, як треба, лише тому, що ти молодий письменник. У мені відкопували сотні впливів, називали якісь факти наслідування, але ніхто не хотів відшукати в моїй творчості саме Андрія Любку. Якщо на те вже пішло, то я – син Андруховича, брат Жадана, коханець Забужко і найкращий друг Тараса Шевченка. Будь-яке з цих тверджень дуже легко довести, як легко ж довести і протилежне.

Чи варто чекати якихось спільних проектів by Андрухович&Любка?

Не думаю, що в найближчому році варто чекати якихось спільних проектів, адже Юрко зараз на стипендії в Берліні, де залишатиметься ще до кінця літа. А восени, можливо, ми спробуєм почитати десь спільно в тандемі, пограємося в «доньки-матері».

Чи не плануєш покидати рідний Ужгород? До столиці/за кордон не хочеться? Наскільки тобі комфортно на Закарпатті?

Покинути планую, адже час від часу варто щось змінювати в своєму житті. Зрештою, життя в приємно маленькому, але все ж у всіх сенсах провінційному місті у певний момент починає напрягати, коло спілкування стає постійним навіть у рамках творчої еліти, а це вже неймовірно обмежує і не дозволяє побачити світ і речі під іншим, новим кутом. Однозначно, переїздити до столиці не збираюся, всі ці фішки з транспортом і великими натовпами мені не до вподоби, а щодо зарубіжжя – то так, це можливо, хоч і не на зовсім довгі строки, скажімо, на рік максимум. Я п’ять років мешкаю в Ужгороді, перед тим – два роки в Мукачево під час навчання у військовому ліцеї, ще до того – чотирнадцять років у Виноградові. Мені тут досить комфортно, але змінити все кардинально – так, це в моєму амплуа.

Найсильніше враження за останній час?

Навіть не знаю, але все ж виділю поетичні виступи в Німеччині і подорож Будапешт-Відень-Мюнхен-Дармштадт-Зальцбург-Берлін-Париж-Венеція-Любляна-Варшава-Люксембург. Все це відбулося за якихось два місяці і припало мені до душі. Поетичне враження – слова насправді віщі, ти їх пишеш, а потім твоє життя змінюється у відповідності до написаного, тобто метафори проростають в життя, ти не лише дійсно починаєш думати образами, а ще й жити всередині мови, поезії, себе.

Як думаєш, твій читач, зовсім не знайомий з тобою особисто, міг би з твоєї поезії скласти такий собі пазл-портрет тебе? Тобто чи може читач казати, шо знає тебе як людину, а не лише як поета?

Думаю, прочитавши мої вірші, відчувши спосіб їх авторського виконання, можна відкрити мене справжнього, хоч я зовсім різний у різноманітних сферах – спілкуванні, творчості, роботі, навчанні, провокаціях, стосунках. Всього мене навіть я до кінця не розумію й не знаю, що вже казати про інших. Хоч з моєї поезії і можна скласти мій портрет штрихами, але саме непередбачуваність у мені – від метафор до стилю одягу – є однією з характерних особливостей.

Часто робиш дурниці на п’яну голову? Маєш на рахунку «п’яні» вірші?

Часто, часто… Це дуже попсова ситуація, цілком у стилі співачки Валєрії, дзвонити й питати зранку: «Ну як ви там вчора, ще довго сиділи? Старий, не пам’ятаєш, що ми робили вчора після такого ось етапу?». Але час до часу це все ж доводиться робити. Щодо віршів, то ні, сп’яну я ніколи не пишу, бо в такі моменти поезія мене цікавить найменше, тоді в мене з’являється купа приємніших справ і зацікавлень, які історія замовчує.

Західний фронт молодої поезії – наскільки він ще є, чи він ще щось робить?

Є, остання акція «Прикарпатський рейд» в Івано-Франківську пройшла на диво успішно. «Західний фронт поезії» - це об’єднання найкращих молодих поетів Західної України, створене для того, аби штурмувати мистецьке життя країни. Учасники – Семенчук, Завадський, Кукула, Шпаковський, Пасічник, Васьків та інші – дуже хороші поети, дуже приязні люди, нам добре і комфортно разом. Серед планів – видання спільної збірки, яка би характеризувала і представляла творчість усіх учасників проекту.

Назви три слова на букву С…

Столова, сигарети, сирітство. Або: синтаксис, семітизм, сало. Чи: сон, старт, сонет. І так без кінця.

І наостанок – доводилось чути, наче ти самозакоханий-самовпевнений мачо… Можеш то якось спростувати? :)

А для чого ж спростовувати? Все одно всі ми були помічені колись в нарцистичності. А якщо серйозно, то, ми про це вже говорили, мало хто мене знає добре, тому всі ці розмови – лише версії, міфи. Я не представник культурної інтелігенції, не совість нації, не стовп і не ікона, я, як колись сказав Іосіф Бродський, представник культури нікотину і алкоголю.

Теревенила макарОля

Фотки Андрієві

погода рівне (Україна) - Погода Bigmir.net

Автор: ого

2009-02-27 12:23 : круто і сміливо) а де можна купити книжку?

Автор: і-го-го

2009-02-28 18:30 : десь на секонд-хенді...

Автор: ФСБ

2009-03-01 17:50 : чому були вирізані деякі фрагменти дайлогу.пам'ятайте: у нас все записано. Ну і хоча б кілька рядків впихнули, шо-лі.

Автор: чук

2009-03-01 18:39 : цікаві запитання...

Автор: бульбашка

2009-03-05 12:54 : хороші новини для палких шанувальників - скоро "тероризм" з"явиться в продажі! якщо вірити автору))

Автор: Марія

2009-03-24 09:11 : Надзвичайно цікаво. Прохання надалі включати трохи поезії, щоб склалося більш повне уявлення про гостя steplera

Автор: представник

2009-03-24 20:31 : культури нікотину і алкоголю... хг!

Автор:

2009-06-16 01:26 :

Автор:

2009-06-24 09:58 :

Автор:

2009-09-30 08:42 :