Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Плагі - арт.
Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача
Оскар Уайльд
стронґовський: «Батько. Чоловік. Решта – доважок»
2009-04-14 22:11
Запитувала: Катя malasla Корнієнко Фотки Т. Давиденко та І. Радзивіл
Його імені не прийнято називати, а прізвище пишеться з маленької літери. Це не лише людина-бренд, а й людина, яка, здається, може все.
стронґовський
поет (його книжка „Глибоковроті” 2006 року викликала неоднозначні відгуки – від захопливих до нищівних);
перекладач („Поштамт” Чарлза Буковскі його перекладу став переможцем „Книжки року-2008” у номінації „Красне письменство — сучасна зарубіжна проза”);
організатор „Молодої республіки поетів”, проекту, що вже чотири роки відбувається на львівському Форумі видавців;
дизайнер (з останніх робіт – оформлення „Поштамту” Буковські та „Ефіопії” Жадана);
і просто… :)
Ти збираєшся видавати другу книжку поезії? Збираєшся ще щось перекладати?
Друга книга вже готова, зватиметься «Замість поезії». Власне, вона була готова ще минулоріч, це якесь внутрішнє відчуття: коли закінчується писання однієї поетичної книжки і починається новий етап. Тобто наразі це питання до видавництва, а не до мене.
З перекладом справи инакші – я зараз працюю над «Страхом та відразою у Лас-Веґасі» Гантера С. Томпсона, і кінця-краю цій роботі не бачу, а от видавництво радо його надрукує, щойно я надам їм текст. І я собі так думаю, що коли раптом я таки закінчу цю книгу, то наступним буде Кен Кізі, «Над зозулиним гніздом». А далі побачимо.
Переклад „Поштамта” Чарльза Буковскі був оцінений вище за „Бійцівський клуб” Чака Палагнюка (за інтернет-відгуками). Це наслідок попереднього досвіду перекладу?
Ну «Поштамт» і «Книгу року-2008» в номінації переклад отримав, тобто справді якась прихильніша реакція йде, хоча багато кому не сподобався Буковскі без матів. Але він справді без матів, в ориґіналі їх нема. «БК» не мав чудового редактора Анни Процук і не був оформлений мною спільно з друзями – фотографом Сергієм Роздумом та художником Катериною Усковою. Зрештою, «Поштамт» виглядає так, яким я його бачив, і звісно, що я його бачив ліпшим за «БК». Я й Томпсона так повільно перекладаю, бо хочу, щоби він принаймні не був гіршим. Ну і так, досвід тут теж якусь ролю відіграє, але не таку, як відчуття відповідальности за книгу в цілому.
Чи потрібна, на твою думку, Спілка перекладачів України?
Нам багато чого потрібно. І гуртуватися слід було б не тільки перекладачам. В нас видавничий бізнес дуже неквапно набуває якихось людських рис, скажімо є видавництва, до яких я як споживач майже не маю претензій, але їх суттєво менше, ніж тих фірмочок, без яких, у моєму баченні, в Україні дихалось би легше. Хтось мусить займатися дотриманням прав автора, перекладача, оформлювача – часто-густо в книжках навіть їхні копірайти не зазначені. Мусить бути якась уніфікована система оплати праці, і якщо хтось комусь платить менше чи затримує виплати, чи вчиняє ще якусь гидь, такі гравці мають бути виключені з процесу. Зараз цього нема і невідомо ще коли буде. Маємо ситуацію, коли обираємо серед більшого та середнього зла.
Видавцям теж не завадило б гуртуватися – я от був на семінарі в Ґете-Інституті, присвяченому видавничій справі в період рецесії, вів його пан Гельмут Дене і розповідав він про якісь неуявні для нас речі – загальну для країни базу даних по книжках: що є в принципі, що замовляється, що продається, чи оплачене воно… Весь процес прозорий, жодного шансу для перебріхувань, недомовок чи махінацій. Зрештою, німецькій книгоспілці 180 років, от буде Асоціяції видавців України стільки, тоді й побачимо, як складатимуться наші справи.
Яких авторів, крім Буковскі, було б тобі цікаво перекласти?
Кена Кізі, так, ще якісь контркультурні речі – Вільяма Беровза, наприклад, чи оповідання для дорослих Роальда Дала, «Американських богів» Ніла Ґеймана, а ще багацько речей з тих мов, яких я поки не знаю – дорослу прозу Туве Янсон, бодай. Чи Пітера Хьоґа, він просто неймовірний. Ежена Йонеско, чого б ні? І Етґара Керета, він на івриті пише, то вивчу і перекладу.
Чи не плануєш перекладати дитячу літературу: народження доньки, можливо, викликало цікавість до цього жанру?
Ну, я переклав поки для себе казку Роальда Дала «Надзвичайний містер Лис». Але переклад дитячої літератури то якась окрема річ, до того ще треба дорости. Я от не можу сказати, що я доріс. А так, бажання є. Навіть список літератури. Але то на майбутнє, до того ж, віддалене.
Як взагалі статус сімейної людини впливає на творчість?
Впливає. Тобто зараз все почало відштовхуватися від родини, від необхідности її забезпечувати, бо три роти це більше, ніж один. Тому зазвичай творчість це час між родиною, зароблянням грошей і сном, але я потроху намагаюся поєднувати її з фінансами, то виходить, часу трохи більше. І періоди, коли нападало натхнення, все кидав і біг занотовувати, відійшли в минуле. Зараз я можу тижнями носити якусь ідею і місяцями неспішно її у щось втілювати – чи то малюнок, чи то текст, обираючи ті хвилини, коли мало що заважатиме.
Ким ти хотів бути в дитинстві? Кажуть, ти деякий час жив на Кубі. Це якось вплинуло на подальше твоє життя?
Ой, ким тільки не хотів. Якісь такі загальні речі – космонавт там чи водій екскаватора… Хотів займатися відловом привидів і полювати на маніяків – у другій половині 80-х я жив у Лєнінґраді, та тема була дуже модною. Літератором, чи взагалі кимось творчим я себе не уявляв.
А на Кубі я був у 1996-му, 7 місяців там прожив, і то був дуже цінний досвід дорослішання. Надто приватний, хоча, аби ним ділитися.
Ти береш участь в організації „Молодої республіки поетів”? Хто, крім тебе, опікується пошуком талантів? Як відбувається відбір учасників? Розкажи про "кухню" проекту. Чи еволюціонував проект за 4 роки?
Ну, я «МРП» і вигадав, а Форум Видавців та, свого часу, МБФ «Смолоскип» були ласкаві цю ідею підтримати. 2007-го добір учасників проводив Артем Захарченко, а решту років тим займався я. Цього року я знов спробую усунутися, сподіваюся, що це піде на користь проєкту.
Відтак, відбір учасників то справа особистого смаку куратора :). Оголошується пошук учасників, вони надсилають заявки та тексти, а я вже сиджу, відбираю, листуюся. То все дуже необ’єктивно, надсилають 500 заявок, а учасників минулоріч було 68, тому, звісно, що є незадоволені. Намагаюся підбирати тих людей, які здатні запропонувати якесь дійство, а не просто механічне читання своїх творів. На початку концепцією «МРП» було представлення маловідомих молодих поетів, засвітка їх у головній книжковій і літературній події країни. Адже молоді персоналії, котрі активно беруть участь у літпроцесі, то лиш крапля в кухлі тих імен, які є і які, можливо, варті уваги.
А «кухні» проєкту нема. Є я, є сприяння пані Олександри Коваль, є технічна й орґанізаційна підтримка Неллі Клос, часом десь береться якесь додаткове фінансування. І є дуже багато літераторів, серед яких дехто вперше читає на публіку. Еволюція при цьому йде в двох напрямах – скорочення кількости вже достатньо відомих імен задля розширення загального потоку. Можливо, цього року воно зміниться – для того і міняємо куратора :)
Де ти шукаєш натхнення? Які можливі засоби стимуляції творчого процесу визнаєш?
Воно саме мене знаходить. Я не ганяюся за якимись радикальними речами, не цураюся, але й не вважаю наріжним. Мені до смаку курити люльку з гарним дорогим тютюном, на вихідних можу дозволити пива, вина чи бехерівки – разом з дружиною та друзями… Суто теоретично я лояльний до наркотиків, то має бути особистий вибір. Але все це мало впливає на процес творчости, просто ще одна деталь для легкости буття.
Відомі різні твої іпостасі: поет, перекладач, організатор мистецьких дійств, дизайнер. Яка з них тобі цікавіша, яка ближча, яка має більше значення?
Батько. Чоловік. Решта – доважок.
Автор: в_крапочку
2009-04-12 23:34 : поетам треба заборонити одружуватися!!! вони мають страждати і від того черпати геніальність! щасливих генії не буває!!!
Автор: Валенталка
2009-04-13 14:04 : Ото у Вас написано "Не вкради", то може б Ви зазначили, що 1-а і 3-я фотки - Тетяни Давиденко :( Хто автор другої, на жаль, не знаю. Дякую
Автор: стрнґ
2009-04-14 12:15 : чб фото авторства Ірени Радзивіл, воно на моїй книжці позаду стоїть. Але справді, зазначте авторство фото :)
Автор:
2009-06-16 01:25 :
Автор:
2009-06-24 09:56 :
Автор:
2009-09-30 02:08 :
Автор: 1
2009-10-08 13:09 : 1