Новини.

Смішанина.

Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!

Плагі - арт.

Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача

Оскар Уайльд

А - фішка.

Фото дня.

Бухайль.

Піст

І хоч пити грішно, але скоро вже десь почнемо)

Блох.

Фотомитець Олена Бурковська: мене запитують, що курю

Посудомойки - посудомоечная машина LG и Samsung

2009-04-14 22:12

Маестро влосною персоною
Вона не прагне слави і визнання, їй цілком достатньо творчості, а проте встигає завойовувати на міжнародних фотоконкурсах медаль за медаллю. За кордоном про неї пишуть більше, аніж в Україні, що в контексті нашої держави виглядає більше ніж звично. Стиплер надолужує те, що не встигли здійснити інші. Фотограф і фотомитець Олена Бурковська, відома в мережі як Pautina, розповідає про свою творчість.

Для початку розкажи про себе, про свою творчість, і чому ти нею займаєшся.

Моя творчість повністю пов’язана з моєю роботою. Я – дизайнер, працюю в рекламному агентстві. Загалом, творчість почалася з давнього захоплення малюванням. Я завжди робила певні замальовки, а згодом усвідомила, що мені було б цікаво якось це матеріалізувати. З появою фотошопу відкрилося багато можливостей. Я взяла в руки фотоапарат і почала робити знімки. Моя творчість – це спосіб, так би мовити, відвести душу, адже на роботі займаюся в основному комерційними проектами, через рутинність важко викластися на всі сто.
Впродовж деякого часу я цікавилася самим поняттям фотографії, малюнком світла, експериментувала з цим. Це насправді дуже цікаво, але все ж залишається для мене на другому місці.
А колажами займаюся вже десь роки чотири. Спершу зареєструвалася на фоторесурсах, і потім закрутилося.

Якось намагаєшся популяризувати свою творчість?

Мої роботи є на кількох фоторесурсах. Крім того, беру участь у міжнародних фотоконкурсах – цього року вже втретє. Посідаю призові місця. Ось так. І сайт з’явився.

Як щодо виставок?

Ні, персональних не було. Брала участь лише у виставках групи фотографів – подавала кілька робіт. Виставці треба приділяти багато часу та уваги. Взнати – де, що і як. Енергомістка робота… Поки що не було ні часу, ні ресурсів для того… Моя робота забирає дуже багато часу, на творчість його практично не залишається. Але як тільки знаходжу шматочок вільного часу – звісно, використовую його на творчість.

А скільки йде часу на одну роботу, приблизно?

Якщо сісти за роботу і не вставати – то в середньому не менше тижня. Є, звісно, й простіші твори, вони займають менше часу, або серйозніші. Деякі затягуються на півроку, на рік навіть. Можу паралельно створювати дві або й три роботи.

Бувають моменти, коли хочеться усе закинути?

Завжди хочеться щось робити. Кризи бувають тоді, коли є тема, але дуже складно знайти елементи. Перебираю елементи, але жоден не підходить. Природно, починаю нервувати: все погано! Починається депресія, але потім беру себе в руки й закінчую роботу.

Щодо самого процесу творчості: ти наперед продумуєш всі ці елементи, а потім вже їх втілюєш? Чи по ходу з’являються нові ідеї?

Варто наголосити: колаж – це не малюнок, я дуже залежна від вихідного матеріалу. Не завжди є можливість щось змінити – ракурс, світло. У роботи, звісно, є «big idea», і всі маленькі елементи доводиться підлаштовувати під цю «big idea».
У будь-якому разі, якщо ти сідаєш робити картину, то не завжди можеш уявити собі кінцевий результат. Тож починаєш вигадувати. Це доволі складний процес. Муки творчості – це стан, знайомий усім людям мистецтва. Сидиш і колупаєшся у власній душі, якщо можна так сказати. Буває, дивишся на результат і розумієш, що уявляла собі все зовсім інакше. Скелет ідеї залишається, але другорядні елементи, які додаєш у процесі творчості, насправді грають головну роль.
А як з’являється сама ідея?

Дуже великий вплив на мене здійснюють пісні. Часто ідеї беру саме з них. Якщо ідея виникла під одну пісню, то весь час, поки втілюватиму цю ідею, слухатиму ту єдину пісню – тиждень, два, але одну. Нехай вона страшенно набридає, але водночас підтримує й створює настрій. Також – із книг, із особистих переживань. Загалом, якщо мене щось у цьому житті зачепило, і я про це думаю, візуалізую – буде колаж.

Твої роботи викликають асоціації з сюрреалізмом. Можеш себе віднести до якогось напряму?

До сюрреалізму лише певною мірою, скоріше – до символізму. Я майже не використовую випадкові об’єкти. Іноді дивлюся на щось, і воно видається повною маячнею. А насправді все має свій прихований зміст, підтекст. Тому навряд чи сюрреалізм, сюрреалізм – це щось інше.
Мої роботи обов’язково мають назви. І це наштовхує на певні роздуми. Іноді пишу невеличкі анотації – часто на сайті. Але далеко не завжди мені подобається пояснювати. Для мене важливішими є мої власні переживання під час створення колажу. Якщо в житті переживання були не надто приємними, то в процесі творення я забуваю про цей негативний зміст. Для мене саме це важливо. Звісно, чудово, якщо люди розуміють, що саме я хотіла сказати, вловлюють ці важливі для мене моменти. А якщо ні – то й ні.
Часто вловлюють?

Напевно, все ж ні.

Ставиш для себе якісь обмеження в творчості?

Обов’язково має бути об’єм. Мені подобається працювати з просторовістю. І це, мабуть, єдине обмеження.

На сайті вказано, що ти іноді працюєш моделлю. Це просто твоє захоплення чи допомога фотографам?

Спершу мені стало цікаво, що відчуває людина, яка знаходиться по той бік об’єктива. Мій друг запропонував мені пофотографуватися, я згодилася. Було досить незвично, але цей досвід був позитивним – потім я використала його для того, щоб краще спілкуватися з моделлю.

А з якого боку об’єктива почуваєшся впевненіше?

Можу працювати і так, і так. Хоча почалося все із запрошення друзів узяти участь у фотосесії.

Що б ти запитала себе сама?

Іноді запитують в інтерв’ю: «Що куриш?». Сприймають моїх картини як сюрреалістичні, не особливо вдивляються в сенс, вважають їх сукупністю якихось не пов’язаних між собою елементів… Одразу хочу сказати, що я нічого не вживаю, бо людині з хорошою фантазією це, певно, і не потрібно. Вживають щось ті, хто не може знайти іншого джерела натхнення. Але якщо пошукати в собі – усе знайдеться!

Персональний сайт з авторськими роботами

Тут теж дещо є

І тут теж

розмовляв: Світозар Кульчицький

Дивись також

Олена Міросєдіна: Я роблю те, що хочу. Мені добре, коли все виходить добре. І мені з цим добре!

Фотовідкривачка: Люда Lual

Фотовідкривачка: Дмитро Байдачний