Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Новини.
Плагі - арт.
Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача
Оскар Уайльд
А - фішка.
Фото дня.
Бухайль.
Піст
І хоч пити грішно, але скоро вже десь почнемо)
Блох.
2009-02-09 02:49
Половинка щастя і (Санта) Клаус «по Рождеству»
Хоч усі зимові свята відгули вже бозна-коли, хоч усі вже встигли не лише ввійти в “буденний ритм”, але й знову знудитися за відпочинком, хоч навіть зима вже, здається, потроху відступає, але “Майстерня пісні” на чолі з приголомшливо талановитою Наталкою Половинкою і разом із не менш приголомшливим драмером-перкусіоністом Клаусом Кугелем вирішили нагадати нам про Різдво вже “По Рождеству”.
2009-02-08 11:56
ЛітАкцент року − 2008
Кожна премія − наукова, трудова чи мистецька − має кілька завдань. Основне (принаймні, так кажуть ті, хто ці премії вручає) − це відзначити найбільші досягнення в певній галузі. Проте, звісно ж, є й інші. Бо премія не лише виокремлює певного індивіда, даючи йому «честь і шану», вона також визначає пріоритетні напрями в розвитку тої чи іншої науки або ж мистецтва. Різноманітні відзнаки та нагороди − явища скоріше соціальні, і чим відомішою є премія, тим більшою є роль отих соціальних завдань, на премію покладених.
Роль літературних премій видається очевидною. Премія стимулює інтерес до певних авторів та їхніх творінь, відіграючи, таким чином, зовсім не останню роль у літературному процесі. Книжки, позначені поміткою «Лауреат N-ної премії» швидше зникають з полиць книгарень, їх більше читають, вони обростають шанувальниками, можливо − послідовниками. Урешті-решт, деякі з них входять в історію.
Якщо це й справді так, то виправданим буде короткий репортаж-звіт про літературну нагороду «ЛітАкцент року − 2008», яку вручали в п’ятницю, 6 лютого, в книгарні «Є». Організаторами нагородження були, власне, книгарня «Є» та сайт «ЛітАкцент». Уточню − премій було три: дві «хороші» (у номінаціях «художня література» та «гуманітаристика») і одна «погана» («Золота булька»).
2009-02-08 11:55
Правильні хлопці з Оксфорда
Ще не так давно рок-група, яка хотіла стати успішною та популярною, мала сплатити данину традиціям рок-музики. А саме: необхідно було мати з яскравою зовнішністю фронтмена, від одного погляду якого дівчатка починали б верещати та кидати білизну на сцену (почати можна з Елвіса, Джаггера та інших ікон рок-н-ролу), по-друге, потрібно було мати славу розбишак та ловеласів (чим більше розбитих готельних номерів та колишніх пасій, тим краще), звичайно, ще бажано курити побільше трави, вживати наркотики і хоч раз побувати за ґратами. Частенько за таких обставин музика ставала чимось другорядним, на перший план виходив скандальний імідж групи.
Але традиція ламається і одними з тих, хто почав цей процес, і це були Правильні хлопці з Оксфорда. Вони не розбивали одне одному об голову гітари, не їли на сцені кажанів, НІКОЛИ не виступали голими (уявіть таке), а просто грали музику. Нудно?
2009-02-07 22:01
Скажіть «СИИИИИИР!!!!»
(трохи про історію фотографії)
Віднедавна я завжди ношу з собою фотоапарат. Коли я його купила, то в перші дні клацала все підряд: сніданок, вулицю, себе, кота, голубів, бабусь, що продають насіння, дивних перехожих, які намагаються сховатись від об’єктиву… Просто все, що тільки потрапляло під спалах мого новенького «Люмікса»! Але пройшов час, і… як не дивно, забавка мені не набридла! Я просто не можу не взяти з собою фотоапарат, навіть якщо йду в магазин за чобітками! Це, мабуть, найважливіша річ у моєму портфелику (після телефона, звичайно). Тільки от чому?
Відповідь виявляється дуже простою: мистецтво фотографувати полягає в тому, щоб передавати певний зміст. Справа не тільки у фіксуванні реальності, а й у відображенні емоцій, почуттів очима фотографа. Це спосіб самовираження.
2009-02-06 01:06
Знімайте капці
Здається, то був святий Августин… Він писав, що книжка – це добрий друг, що говорить з тобою, коли ти до нього приходиш, і чекає, скільки потрібно, коли тебе нема. Цей вислів читається не гірше і справа наліво: друг – це книжка, завжди розгорнута для тебе, коли ти поруч, і водночас – чекатиме, навіть якщо ти відвернувся і пішов.
Розгорнутою книжкою бути дуже непросто. Бо коли відкриваєш душу, не знаєш, хто у неї може ввійти. Але, якщо не зробиш цього, то з часом твоє серце перетвориться на карцер, де немає ні входу, ні виходу. Отже, щоб відкриватися, треба мати багато мужності, щедрості й сміливості.
2009-02-06 00:27
Гореманія від А до Я і до ТИ. По-перше
Я поділяю людей на дві групи: ті, які обожнюють Карпати і ті, які ніколи там не були. Гори – це завжди більше ніж ми думаємо, більше ніж ми можемо, більше ніж ми є. Безглузда фраза – «Я підкорив вершину» - бо то насправді вершини підкорюють нас – щоразу, коли вкотре забиваємо на все і сідаємо в нічну електричку, коли вимикаємо телефони і живемо якось зовсім інакше, і все бачимо інакше, і просто стаємо інакшими. Неможливо не хотіти повертатися в гори ще і ще. Я не вірю в таке. Не можливо не захворіти гореманією, від неї не існує вакцинацій, імунітет тут безсилий. Я вірю в Карпати як у місце направду святе, я вірю, що там люди стають кращими, що там (ну хоча б там!) не буває зла, максимум - випробування. Карпати треба вчити, читати як книгу - як букварик, як абетку. Читайте. Вчіть. Знайомтеся.
1 2 3 4 5 6 7 8 9