Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Новини.
Плагі - арт.
Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача
Оскар Уайльд
А - фішка.
Фото дня.
Бухайль.
Піст
І хоч пити грішно, але скоро вже десь почнемо)
Блох.
2009-02-05 20:01
Невблаганне щастя Андрія Сагайдаковського
Коли я читаю на постері перед “Я-галереєю” напис “Щасливе життя” − власне, назву виставки Андрія Сагайдаковського (термін придатності: 21.01−09.02.) − у мене вже починає продукуватися цинічна кислота, десь позаду кутніх зубів. Очікую знущань над мріями і проштрикування рожевих повітряних кульок, повних чиїхось сподівань, і заходжу всередину.
Всередині Сагайдаковський кладе фарбами на старі килимки жінок, які посміхаються так, ніби забули змити зубну пасту зранку, а потім цілувалися між собою, чекаючи на те, щоб їх намалювали. Дітей, немовлят, людей, схожих на дітей немовлят – занадто безтурботно вони радіють. Загалом, ми бачимо персонажів з покаліченими від щастя обличчями, щастя, покладене на килим і зґвалтоване іншим щастям.
2009-02-05 11:53
Цукерки любите?
У попередній статті я робила анонс вистави “Солодка Даруся” за мотивами роману Марії Матіос. Сам текст роману доволі сприяє тому, аби його ставити на сцені. Але коли я собі пробувала уявити, що саме мене чекає, то не приходило в голову нічого, крім тих буквальних речей, які й описані в книзі. Ні-ні, забіжу наперед і скажу, що актори на головах не стояли, аби справити враження, а просто грали все як є, чесно. Але в дечому режисерський задум зламав мої фантазії. Почалося усе з незвичного запрошення пройти за куліси, бо, мовляв, показ вистави буде там. А за кулісами – найдієвіший режисерський хід: на кожному глядацькому місці по дві цукерочки. «Так, а чим ж іще, як не їжею, приваблювати глядача, коли вистава нікудишня???» – думалося, поки я доїдала другу цукерку.
2009-02-05 01:15
«Бесс-порно и у-порно». Трохи про історію понять.
Серед шаблонів світового кінематографу є такий, що зобов’язує головного персонажа мати ризиковану та цікаву професію. У більшості випадків герої фільмів − це полісмени, журналісти, мандріники тощо. Проте є й набагато менш героїчні професії, про представників яких щороку знімають сотні фільмів.
Сантехніки, наприклад. Або спеціалісти з чистки басейнів. Чи рознощики піци, зрештою. Фільми про них виходять хоч і цікаві, але трохи одноманітні. Найцікавіше, що ці фільми навіть не потребують перекладу, вони універсальні, їхня символіка доступна кожному. Зараз я трохи почервонію (задля пристойності) і все-таки наважуся: сьогодні поговоримо про порно-фільми.
2009-02-04 23:53
Влучний постріл Китайської демократії
За одинадцять років більшість серйозних рокових гуртів встигають утворитися, набрати обертів, навипускати альбомів, повисіти в чартах, стати популярними, погастролити світом, пересваритися між собою, розпастися, заснувати кілька невдалих індивідуальних проектів і успішно стати забутими усіма. Так відбувається, якщо говорити про звичайний гурт. У нас же мова піде про Guns’n’Roses, для яких 11 років – це всього лише час запису альбому під назвою «Chinese Democracy».
2009-02-04 07:25
Маріанна Кіяновська і не-перехресні стежки
Кіяновська, Маріанна. Стежка вздовж ріки: Новели. − К.: Факт, 2008. − 240 с.
Збірка творів Маріанни Кіяновської «Стежка вздовж ріки», номінована цьогоріч на премію «ЛітАкцент року», суттєво відрізняється від її попередніх книжок − перш за все тим, що на цей раз авторка вирішила притишити політ поетичної римо-ритміки й матеріалізувати свої думки в жанрі оповідання. Щодо матеріалізації думок, то у випадку Кіяновської ця фраза має зовсім не переносне значення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9