Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Плагі - арт.
Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача
Оскар Уайльд
Food for thoughts: гопи vs неформали
“Ну шо, Васса, пагаварім? Ти хто па жизні? Настаящій пацан должен знать, зачєм он живьот!” Такі рефлексії виникають навіть у досить немудро закручених звивинах гопів звичайних. Далі чергового аналізу пісні “Владімєрскій централ” це філософування не йде, та все ж питання поставлено і варто над ним задуматися. Тому давайте, шановна свідома молоде, поглянемо навколо без зайвих стереотипів і пересудів і з’ясуємо “хто па жизні” “тру-нєфармал” і “рєальний пацан”?
Біжи, книго, біжи
Чи можна писати у книжках? Так, якщо ти пишеш у ній свій мейл або номер
мобільного. Але ж кому, скажеш ти, біля прізвища автора потрібне твоє чудове ім’я та адреса електронної пошти, хоч якими б чудовими вони (і навіть ти) не були? Можливо, людині, яка наступною буде читати твою книжку? Але як, якщо ти вже задовбав своїх друзів тим, що кожного разу, коли вони приходять до тебе, намагаєшся впарити їм якесь ну дуже цікаве чтиво, знайти собі однодумців? Тобто людей, які не тільки прочитають ту книжку, яка теье вразила, а ще й пришлють тобі на мейл або смс-кою свої враження про неї?
PinchukArtCentre, таємниці існування і гід японськими лісами
17 січня У PinchukArtCentre трапився-здійснився новий завіз всіляких мистецьких штук. Власне, завіз, бо всього, як завжди, багато і все різне: фотографія, відеоарт, інсталяції, живопис - такий собі бразильський фестиваль у галузі мистецтва посеред зими. На нього, щоправда, замість бразильців запросили росіян “21 Росія”, англійку Сем Тейлор Вуд разом з її персональною виставкою та японського фотографа Кеіто Сугіури. Загалом уся ця еклектична компанія варта того, щоб Ви до неї навідались, але я зупинюсь на Сем Тейлор Вуд, мабуть, тому, що її ім’ я опинилось посередині мого переліку, вона дівчинка (гарна) та на Кеіто Сугіури, бо його ніхто інакше й не помітить. Тобто кого ж ще захищати, окрім жінок і китайців, навіть якщо вони японці? Ось.
Текстовідкривачка: Сергій Татчин
Сергій Татчин - один із тих мережевих поетів, про яких говорять частіше, аніж про більшість поетів друкованих. Талант, значний потенціал, замішані на ненадуманій інтелектуальності та природній любові до мови дають в результаті його вірші, подекуди дивні та незрозумілі, але близькі на глибшому, інтуїтивному рівні.
Він не називає себе поетом, бо вважає, що звання поета можна отримати лише наприкінці свого шляху, коли людини вже немає, а вірші продовжують жити. Поет, на думку Татчина, це саме те звання, яке неможливо заслужити за життя.
Дядя Стьопа теж любив апельсини
Пам’ятаєте мультик про доблесного дядю Стьопу-міліціонера… “І що?..” – скажете ви… Після того ж хотілося перетворитися у велетня, але обов’язково в синій формі, бо саме так можна зробити людям найбільше добра, чи не так? У мене все розвивалося за цим сценарієм.
А ще завдяки російським серіалам про чесних «ментів», радянським героям Висоцького і Конкіна, Мартинюка і Каневського словосполучення «мєнтовскій беспрідєл» докотилося до моїх мізків досить пізно і дуже болісно...