Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Плагі - арт.
Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача
Оскар Уайльд
Час-сач е бастард, або розв’яжи менi вузли, час
[У цьому тексті немає тавтологій. Бажано читати під Kronos Quartet & Mogwai - “Finish it”]
Споглядати перемінність люди навчилися, як побачили, що зима змінюється на весну, вітер на штиль, багатство у бідність, сіль у перець, вода у вино, пиво у воду, ейфорію у анабіоз, а стипендія у нуль. Фу-Сі написав “І-Цзин”, коли побачив зміну сезонів. Через таке ж споглядання Антоніо Вівальді створив божественні “Le quattro stagioni”. Перемінність тісно переплетена із часом. Ні, час зашнуровує реальність, проникає у всі її отвори і в’яже там вузли. Переважно подвійні, щоб ніхто не встиг їх розв’язати за той час, що час дає. Він – хитрий, але він же бо дозволяє дійсності відбуватися, а нам у ній знаходити прихисток від Хаосу, який повсюди, наче пташиний послід на пам’ятниках польських поетів. Він ‒ медіатор між стійкістю та плинністю; між восьмиструнною гітарою і нашими фалангами. Він ‒ рубікон. Він пробуджує нашу совість, як вона спить. Він – наша мотивація, яка дає копняк під зад, коли ловимо ґав задовго. Час – це дедлайн перед дедлайном.
Дві історії
Розповім дві історії.
Історія перша. Мама подарувала шоколадку жінці, котра щодня прибирала в її кабінеті: „З Миколаєм Вас!”. Жінка почала плакати і сказала: „Мені ніхто ніколи не робить подарунків!”
Знімайте капці
Здається, то був святий Августин… Він писав, що книжка – це добрий друг, що говорить з тобою, коли ти до нього приходиш, і чекає, скільки потрібно, коли тебе нема. Цей вислів читається не гірше і справа наліво: друг – це книжка, завжди розгорнута для тебе, коли ти поруч, і водночас – чекатиме, навіть якщо ти відвернувся і пішов.
Розгорнутою книжкою бути дуже непросто. Бо коли відкриваєш душу, не знаєш, хто у неї може ввійти. Але, якщо не зробиш цього, то з часом твоє серце перетвориться на карцер, де немає ні входу, ні виходу. Отже, щоб відкриватися, треба мати багато мужності, щедрості й сміливості.
Напівфабрикати
Наше життя припало на епоху напівфабрикатів. Наші почуття такі легкі у приготуванні. Ми – напівфабрикати. І наші слова – секонд-хенд. Не тому, що це вже хтось колись сказав, а тому, що повторюємо їх без душі. І слова наші – секунд-хенд. Бо знову ж таки вони незрівнянно легкі у приготуванні. Cекунд готуються, секунд псуються. І коли ми достатньо ледачі, щоб не спромогтись на жменьку добрих фраз, то кажемо: “Просто нема слів…” – і все виходить гарно.