Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Смішанина.
Програма “Що? Де? Коли?”. Запитання знавцям:
- Чому на світовому кіноринку перед ведуть німецькі порнофільми? Будь ласка, екран…
- Беремо додаткову хвилину!
Плагі - арт.
Мистецтво, по суті, відображає зовсім не життя, а глядача
Оскар Уайльд
Мужайтесь!... Час розплати прийшов!
Луізетта, Шотландська діва, Ліс Правосуддя, крихітка mandaia і найкращий спосіб від головного болю, - зустрічайте: мадам Гільйотина!
Cтворення цієї кривавої машини, як і треба за історією жанру, полите кров’ю і присипане
пошматованим волоссям.
Фотомитець Олена Бурковська: мене запитують, що курю
Вона не прагне слави і визнання, їй цілком достатньо творчості, а проте встигає завойовувати на міжнародних фотоконкурсах медаль за медаллю. За кордоном про неї пишуть більше, аніж в Україні, що в контексті нашої держави виглядає більше ніж звично. Стиплер надолужує те, що не встигли здійснити інші. Фотограф і фотомитець Олена Бурковська, відома в мережі як Pautina, розповідає про свою творчість.
Для початку розкажи про себе, про свою творчість, і чому ти нею займаєшся.
Моя творчість повністю пов’язана з моєю роботою. Я – дизайнер, працюю в рекламному агентстві. Загалом, творчість почалася з давнього захоплення малюванням. Я завжди робила певні замальовки, а згодом усвідомила, що мені було б цікаво якось це матеріалізувати. З появою фотошопу відкрилося багато можливостей. Я взяла в руки фотоапарат і почала робити знімки. Моя творчість – це спосіб, так би мовити, відвести душу, адже на роботі займаюся в основному комерційними проектами, через рутинність важко викластися на всі сто.
стронґовський: «Батько. Чоловік. Решта – доважок»
Його імені не прийнято називати, а прізвище пишеться з маленької літери. Це не лише людина-бренд, а й людина, яка, здається, може все.
стронґовський
поет (його книжка „Глибоковроті” 2006 року викликала неоднозначні відгуки – від захопливих до нищівних);
перекладач („Поштамт” Чарлза Буковскі його перекладу став переможцем „Книжки року-2008” у номінації „Красне письменство — сучасна зарубіжна проза”);
організатор „Молодої республіки поетів”, проекту, що вже чотири роки відбувається на львівському Форумі видавців;
дизайнер (з останніх робіт – оформлення „Поштамту” Буковські та „Ефіопії” Жадана);
і просто… :)
Час-сач е бастард, або розв’яжи менi вузли, час
[У цьому тексті немає тавтологій. Бажано читати під Kronos Quartet & Mogwai - “Finish it”]
Споглядати перемінність люди навчилися, як побачили, що зима змінюється на весну, вітер на штиль, багатство у бідність, сіль у перець, вода у вино, пиво у воду, ейфорію у анабіоз, а стипендія у нуль. Фу-Сі написав “І-Цзин”, коли побачив зміну сезонів. Через таке ж споглядання Антоніо Вівальді створив божественні “Le quattro stagioni”. Перемінність тісно переплетена із часом. Ні, час зашнуровує реальність, проникає у всі її отвори і в’яже там вузли. Переважно подвійні, щоб ніхто не встиг їх розв’язати за той час, що час дає. Він – хитрий, але він же бо дозволяє дійсності відбуватися, а нам у ній знаходити прихисток від Хаосу, який повсюди, наче пташиний послід на пам’ятниках польських поетів. Він ‒ медіатор між стійкістю та плинністю; між восьмиструнною гітарою і нашими фалангами. Він ‒ рубікон. Він пробуджує нашу совість, як вона спить. Він – наша мотивація, яка дає копняк під зад, коли ловимо ґав задовго. Час – це дедлайн перед дедлайном.
З небес на землю, або Чому ми не користуємося сходами
Щодня цим видом транспорту користуються мільйони людей у всіх куточках планети. Ліфт став таким же звичним денним ритуалом, як, наприклад, кавачай зранку. А як іще спуститися, скажімо, з горішнього поверху хмарочоса (з небес?) на землю? Завдяки Елайджі Отісу ми про сходи згадуємо лише тоді, коли ліфт ламається. Тиснучи кнопку першого (п’ятого, дев’ятого…) поверха, мало хто цікавиться, що ж таке той ліфт і з чим його їдять, і чи відрізняється хоч чимось ліфт офісної будівлі і „хрущовки”…
Артем Полeжака: Я не вважаю себе поетом
Над його віршами можна сміятися, можна і плакати, але, швидше всього, від сміху. На Гуляйполі йому не дозволили брати участь у слемі – боялися, що усіх переможе. Сьогодні розмовляємо з багаторазовим чемпіоном численних поетичних слемів, веселим, лисим і трішки п’яним Артемом Полежакою.
Вам подобається жити в переїздах з Києва в Харків? Чи не простіше було б осісти в Києві?
А мене про це не питають. Мені доводиться їздити і все… не тільки з Києва в Харків. З Харкова я просто родом. А от тут вже живу два роки. Я тут працював. Потім не працював. Зараз я займаюся взагалі невідомо чим – складно окреслити кордони моєї діяльності…
Kurt Cobain: Smells like daddy’s spirit
Хлопець, схильний до суїциду, який частенько покурював траву, мав нездорову любов до вогнепальної зброї, час від часу вживав наркотики… Так, то все про нього, але це ніяк не заважало йому творити і стати культовою особистістю. Янгол з душею демона, і таке співвідношення було, наче вибухівка сповільненої дії. Але сьогодні ми поговоримо не про то, яку траву він курив, і навіть не про загадкові моменти його так званого «самогубства». Ми говоримо про Курта- татка (пам’ятаєте, у нього є дочка Френсіс?) і про Кортні, його дружину чи то пак подружку (так він пише у своєму щоденнику). Назвати Курта зразковим сім’янином важко, врешті, під “зразковим” кожен розуміє щось своє. Та й чи може взагалі панк-рокер мати сім’ю? Читай далі…